Л. Булыгина: система образования не адаптивна

Автор: Людмила Булыгина, учитель информатики, политехнический лицей НТУУ «КПИ».

Перші 2 пари в понеділок хоч викинь. Десь половина з них припадає на тривоги.

Це не критично для 11 класу, який ще й онлайн вибрав (от розумні діти, нема що сказати), але дає мені вільний час подивитись у вікно і подумати про те, а як би могла виглядати ідеальна модель української освіти в умовах реальності.

Ну от приклад: вже ж зрозуміло, що якщо вночі шахіди, то спокою вдень і навчання не буде. Але діти пішли в школи зранку і сидять у підвалах, які урочисто іменовані бомбосховищам, але ж ні, це сховища не від прильотів, а до польотів, не дай Боже…

Чому пішли? Тому що система не адаптивна.

А треба було о 6 ранку розіслати повідомлення, щоб залишались вдома.

Далі на сцені класно-урочна система, яку б саме зараз викинути на смітник, але ж хто прийме рішення?

Скажіть, ви проводите уроки з однієї й тієї ж теми двічі зараз? А тричі? А більше? І онлайн так само?

Величезна дурня сьогодення.

А достатньо:

1. Підготувати разом з колегами ідеальний урок онлайн.

2. Дати доступ всім в країні.

3. Провести по школах офлайн підтримку уроку, але не по класах, а в режимі семінару для тих, хто хоче.

4. Додати консультації.

Та ці уроки будуть співати, як пісні.

Але ні.

І наприкінці лютого я показую учням, що існує ВШО.

Вчителі не показують, бо «а нащо тоді я?»

Знаєте, що питають учні після показу?

«Сайт же не передасть мої дані в школу?»

Оригинал